top of page

 

  Як підготувати дитину до дитячого садка?

 

1.  Пояснити, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб

малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок

з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається:

там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене

там буде з тобою вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків.

У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудовий дитячий майданчик, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити в цей дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.

2. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як їй пощастило – восени вона зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про своїй удачі, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже її прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сама з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро піде в дитячий сад.

3. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятала послідовність дій.

У дитячому садку малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було їй заздалегідь “обіцяно”, – вона відчуває себе впевненіше.

4. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у неї в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку дитина зможе звернутися за допомогою, і як вона це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити“, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на її першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді їй доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

5. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

6. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити до дитячого садка – адже разом набагато веселіше!

7. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

8. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так їй буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте її в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого вона спокійно йде в садок.

9. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого садка може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

10. Не вагаємося!

Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадовського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

11. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих вона зможе побудувати відносини. Допоможіть їй в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка на ім’я. Запитуйте його вдома про нових друзів. Заохочуйте звернення вашої дитини за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

12. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку

Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Тим не менш прояснювати ситуацію, яка вас тривожить, необхідно. Робіть це в м’якій формі або через фахівців.

13. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов’язаних з дитячим садом, вихователем

У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

14. Забезпечуємо підтримку малюкові

У період адаптації емоційно підтримуйте маляти. Найчастіше обіймайте його і цілуйте.

 

Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому саду членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.

               Логопедичні поради батькам для розвитку

                  мовного апарату дитини та рухливості

                                   органів артикуляції

 

 

     Недоліки звуковимови у дитини можуть виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м’ясо на м’ясорубку. Перетираючи їжу, вони не допомагають дітям, а навпаки, затримують розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко з’їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

    Недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння, тобто порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

   Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, потрібно тренувати й укріпити м’язи щок та язика, обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як: скоринки хліба, сухарики, сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді фрукти (яблуко, груша), тверді овочі (морква, огірок), шматочки вареного м'яса.

Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити.

    Важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна гімнастика. Проте гімнастика не повинна набридати дитині та спричинити її перевтомлення. Не слід також чекати, коли дитина піде до школи, а вже у дошкільному віці потрібно проводити її.

  Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

 

Для покращення звуковимови потрібно щоденно проводити артикуляційні вправи.

 

Наприклад, корисно 2 рази на день виконувати по 5-7 раз кожну з таких вправ:

1. «Корівка» - імітувати жування корови, роблячи кругові рухи нижньою щелепою спочатку праворуч, а потім ліворуч. Рахунок : 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

2. «Кулька» - надути щоки та повільно їх здути.

3. «Кулька тріснула» - надути щоки та здути їх ударом долонь.

4. «Пухкенькі щічки» - рот закритий, руками почергово пощипувати кожну щоку.

5. «Горішок» - рот розкритий, кінчиком язика почергово випинати кожну щоку.

 

Для рухливості губ:

 

1. «Усмішка – трубочка» - посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а згодом витягнути їх вперед трубочкою.

2. «Старенька бабуся» - закусити обидві губи зубами й утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

3. «Рибка» - ввібрати щоки всередину, щоб губи утворили бантик і в такому положенні змикати верхню і нижню губи.

 

Для рухливості і гнучкості язика:

 

1. «Лопатка» - рот напіввідкритий; широкий, розслаблений язик утримувати на нижній губі до 5-10 секунд.

2. «Голочка» - рот напіввідкритий; гострий, напружений язик утримувати у витягнутому положенні до 5-10 секунд.

3. «Гойдалка» - рот напіввідкритий; висунути язик і почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 раз.

4. «Чашечка» - рот напіввідкритий; висунути широкий язик на нижню губу, прогнути його, утворивши форму чашечки, утримувати в такому положенні 5-7 секунд.

5. «Смачне варення» - рот напіввідкритий; кінчиком язика повільно облизати верхню й нижню губи в обох напрямках по 5 раз.

6. «Коник» - клацати язиком при широко відкритому роті.

      Фізичне виховання в сім’ї

 

     Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі.

І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не

просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом

малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

   У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

-  ранкова гімнастика;

-  ранкова спеціалізована гімнастика;

-   фізкультхвилинка;

-  заняття із загальної фізичної підготовки;

-  самостійні тренувальні заняття;

-  участь у змаганнях;

-  прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

-  процедури для загартування;

-  туризм;

-  рухливі і спортивні ігри.

     Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

  Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

   Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

   Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

    Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

   Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

   Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

  • До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

  • До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

  • Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

  • До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і розгойдування.

  • П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

 

    Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість.

1.       Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.

2.       Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.

3.       Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці (килимку, траві).

4.       У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.

5.       Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).

6.       Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.

7.       Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.

8.       Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

 

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

       Пам'ятка добрих батьків

 

 1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви. Або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

2. Не думайте, що дитина ваша. Вона — Божа.

3. Не вимагайте для дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя — як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той третьому: це незворотний закон вдячності.

 4. Не ображайте дитину, щоб в старості не їсти гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.

5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легша, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

6. Не принижуйте дитину! Пам'ятайте: вона — особистість!

7. Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

 8. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

10. Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина — це свято,яке поки що з вами.

11. Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй зрозуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

12. Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

 13. З повагою ставтесь до дитини і її справ.

 14. Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти членів родини. Знайти «ключик» до кожної дитини — найважливіша річ у вихованні!

bottom of page