top of page

Умовами успішного виховання культурно-гігієнічних навичок є:

  • раціональна організації життя дітей у дитячому садку, що полягає у чіткості та своєчасності режимних процесів;

  • позитивний приклад культури поведінки дорослих;

  • систематичне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки;

  • єдині підходи щодо вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім'ї;

  • контроль та корекція з боку вихователя, помічника вихователя, батьків якості виконання культурно-гігієнічних навичок;

  • індивідуальний підхід до темпів оволодіння культурно-гігієнічними навичками конкретною дитиною.

Важливу роль при цьому відіграють і такі фактори як чистота приміщення, доцільність і зручність у використанні обладнання, посуду, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур. Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних процедур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню у дітей навичок і звичок поведінки.

Формування культурно-гігієнічних навичок

     Культурпо-гігієнічні навики - це важлива складова части­на культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

     Педагоги і батьки повинні постійно пам'ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя...

     Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж­ливішу роль в охороні їх здоров'я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман­ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале­жить не тільки їх здоров'я, але й здоров'я інших дітей і дорослих.      Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ­ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися.

     Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв'язання рекомендується ви­користовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:

•  безпосереднє навчання;

•  демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;

•  систематичне нагадування дітям про необхідність дотримува­тися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.

     Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко ви­конували дії, дотримувалися правильної послідовності.

     У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У стар­ших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Про­те, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різнома­нітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров'я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам'ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.

     Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцню­ються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.

     Обов'язковою умовою формування гігієнічних навичок у ді­тей, виховання звички до здорового способу життя є висока сані­тарна культура персоналу дошкільного закладу.

     Ще одна важлива умова - єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок

під час спілкування з вихова­телем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім'ї.

Обов'язок батьків - постійно закріплювати гігієнічні на­вички, що виховуються у дитини в дитячому

садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися

цих правил.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК У СІМ'Ї

     Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріп­люється особистим прикладом батьків та інших членів сім'ї. Ди­тину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання ре­жиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.

 

     Ретельний догляд за зубами і порожниною рота - важлива умова збереження здоров'я дошкільника. До 3 років у дитини прорізуються всі молочні зуби (їх 20), у подальші 7-14 років від­бувається повна заміна молочних зубів на постійні. Неправильний догляд за молочними зубами призводить до ураження їх карієсом: зуби чорнішають, руйнуються. Карієс молочних зубів може пере­ходити на зуби постійні.

Фахівці рекомендують із дворічного віку привчати дітей чис­тити зуби зубною щіткою без пасти, а з 3 років - із пастою. Для дітей-дошкільників випускають гігієнічні пасти з приємним ароматом і красивим зовнішнім оформленням. У дитячій зубній щітці відстань між пучками щетини складає 1-2 мм, а довжина щетинистої частини повинна відповідати загальній ширині 3 зубів (різців) дитини.

     Необхідно навчити дитину чистити зуби таким чином, щоб очищалися передня і задня поверхні зубів, а також їх ділянки для різання та жування. Для звільнення від залишків їжі міжзубних щілин дитина повинна здійснювати щіткою вертикальні рухи: під час очищення верхніх зубів - зверху вниз, нижніх - від низу до верху. Чистити зуби слід уранці (перед їжею) та ввечері (перед сном). У кожної дитини повинна бути своя зубна щітка, що від­різняється за кольором від щіток решти дітей і дорослих. Вона зберігається у вертикальному положенні в чашці, якою дитина користується під час чищення зубів. Щодня зубну щітку ретельно промивають теплою водою, заздалегідь намиливши. Після чи­щення зубів дитина двічі-тричі ретельно прополоскує рот теплою водою. Це необхідно робити і після кожного вживання їжі.

 

     Для того щоб уберегти дітей від інфікування, не потрібно цілу­вати їх у губи. Це особливо небезпечно, якщо дорослі страждають на хронічні запалення горла, ясен, мигдалин, карієсу зубів. Не можна допускати, щоб дитина звикала гризти нігті, колупатися пальцем у носі, облизувати пальці після їжі. Це не тільки непри­вабливо, але й негігієнічно.

 

     Деякі звички спричиняють порушення правильного форму­вання зубів і щелеп у дитини: смоктання пальців або язика, при­кушування губ або щік, дихання через рот, підкладення під час сну руки під щоку. З цими звичками необхідно боротися, а най­краще -попереджати їх.

 

     Правильно вихована дитина без нагадування миє руки перед їжею і після відвідування туалету, не їсть підняті з підлоги хліб, печиво, яблуко та інші продукти. Вона не їсть немиті фрукти й овочі, не бере їх брудними руками або в рукавичках.

 

     Сім'я повинна виховувати у дошкільника міцні навички щодо підтримання чистоти тіла, і перш за все - обличчя, рук і ніг. Зранку та ввечері дитина обов'язково миє проточною водою об­личчя, шию, руки. Спочатку вона ретельно миє руки: змочує їх теплою водою, намилює, а потім змиває мило, повторюючи цю процедуру двічі-тричі. Потім уже чистими руками вона вмиває обличчя і шию з милом. Увечері після миття рук, обличчя і шиї дошкільник повинен вимити і ноги, потім потрібно ще раз вимити руки. Для дитини виділяються два рушники: один - для обличчя і рук, другий - для ніг. З гігієнічної точки зору неприпустимо, щоб діти вмивалися в тазу, оскільки можливим є інфікування очей, вух, слизистої оболонки носа, шкіри, обличчя.

 

     Раз на тиждень дітей купають у гарячій воді (35-37 °С) із ми­лом. Краще користуватися душем, але за відсутності такої можли­вості дитину купають у ванні, завершуючи процедуру обмиванням чистою теплою водою. Після купання нігті рук і ніг підстригають. Дівчаткам, які мають жирне волосся, голову миють раз на 5-6 днів, сухе - раз на 7 днів. Зранку та ввечері дівчаток розчісують окремим гребінцем.

 

Профілактика туберкульозу у дітей 

 

     Рухову активність дітей,  хворих на туберкульоз, обмежувати не потрібно. Виняток становлять дихальна недостатність і необхідність іммобілізації, наприклад при туберкульозному спондиліті. Важливо, щоб дитина отримувала повноцінне харчування, хоча може пройти кілька місяців, перш ніж вона знову почне додавати у вазі.

     Основні труднощі при лікуванні туберкульозу як у дорослих, так і у дітей — недотримання режиму лікування.

    При підозрі на туберкульоз потрібно повідомляти в місцеві органи охорони здоров’я. Вони ведуть облік захворюваності, відстежують контакти і сприяють медичним працівникам і самим хворим в дотриманні лікарських приписів. Хворим на туберкульоз покладається проходити лікування під наглядом медичного працівника, який стежить за дитиною та її сім’єю.

     Під час курсу протитуберкульозної терапії дитини оглядають кожні 4-6 тижні. При цьому перевіряють, наскільки ретельно дотримується схема лікування, чи немає побічних ефектів на препарати, наскільки покращився стан. Біохімічний аналіз крові для налюденія за побічними ефектами в відсутність симптомів не обов’язковий.

     Рентгенологічна картина при туберкульозі легких нормалізується повільно, тому часта рентгенографія не потрібна. Рентгенограму грудної клітки зазвичай роблять при постановці діагнозу і ще раз — через кілька місяців після початку лікування, щоб переконатися у відсутності небажаних змін. Дітям, інфікованим Mycobacterium tuberculosis, повторну рентгенограму грудної клітки робити не обов’язково.

Профілактика туберкульозу у дітей

     Єдина вакцина проти туберкульозу — БЦЖ. Це аттенуірованних жива вакцина. При нормальному імунітеті БЦЖ абсолютно безпечна. Побічні ефекти (виразка в місці ін’єкції і гнійний регіонарний лімфаденіт) спостерігаються в 0,1-1% випадків. Зазвичай вони проходять самостійно, але іноді вимагають призначення ізоніазиду або еритроміцину.

Зрідка вдаються до хірургічного втручання і січуть уражену лімфовузол, але такий підхід вважається небажаним.

     Однак багато фахівців вважають, що вакцинація дозволяє попередити розвиток дисемінованого туберкульозу у грудних дітей і дітей молодшого віку.

Ретроспективні дослідження, проведені в Європі та Азії, показали, що ефективність вакцинації дітей молодшого віку становить 60- 80%, причому для профілактики туберкульозного менінгіту та інших важких форм туберкульозу цей ефект особливо помітний.

     У всесвітньому масштабі роль вакцинації БЦЖ в боротьбі з туберкульозом невелика. Мабуть, захисна дія вакцини з часом слабшає. У США БЦЖ ніколи не включалася в календар щеплень і ніколи не була компонентом протитуберкульозних програм.

     В даний час вакцинацію БЦЖ тут рекомендують тільки перед неминучим контактом дитини з хворим полірезистентних туберкульоз (через сімейні обставини або інших епідеміологічних факторів).

     При своєчасній діагностиці туберкульозу і рано розпочатому грамотному медикаментозному лікуванні прогноз для всіх вікових груп дітей сприятливий. У більшості дітей з туберкульозом легень настає повне одужання з нормалізацією рентгенологічної картини. При кістково-суглобовому туберкульозі і туберкульозному менінгіті прогноз залежить від стадії захворювання, на якій розпочато протитуберкульозна терапія.

Для всіх форм позалегеневого туберкульозу основною проблемою служать несвоєчасна постановка діагнозу і пізній початок лікування.

     Зростання поширеності туберкульозу серед дітей та захворюваності їм відзначається в багатьох країнах. Ця тенденція зберігатиметься до тих пір поки не будуть ліквідовані злидні, недоступність медичної допомоги, перенаселеність, пандемія СНІДу та інші фактори, що сприяють поширенню інфекції.

     Основне джерело туберкульозу - хворий бактеріовиділювач. Мікобактерії з організму хворого можуть виділятися з харкотинням, повітрям при диханні, сечею, калом, слиною, спермою, сльозами; з виразок, нориць. Особливо небезпечним для оточуючих є невилікуваний хворий, який кашляє. Відомо, що хворий з активною відкритою формою туберкульозу виділяє у зовнішнє середовище від 20 млн. до 6 млрд. мікобактерій туберкульозу.

     Необхідно знати про те, що у тварин, у тому числі й у великої рогатої худоби, туберкульозом уражаються легені, печінка, кишки, сечостатеві органи, кістки, мозок, вим'я. Тварини виділяють збудника із харкотинням, слиною, фекаліями, сечею, заражуючи пасовища, приміщення де їх утримують.

     Особам, які доглядають велику рогату худобу насамперед потрібно знати про те, що у хворої на туберкульоз корови вим’я тверде, не болюче, горбкувате, а потім припухає і болить, молока стає обмаль, воно водянисте, з домішками ваткоподібних, сироподібних пластівців та гною, іноді з домішками крові.

     Джерелом туберкульозної інфекції можуть бути як хворі домашні, так і дикі птахи. Але інфікування від них відбувається дуже рідко.

 

 

Джерела інфекції

     Основними шляхами інфікування є повітряний, харчовий, контактний. Найбільш загрозливим при туберкульозі є повітряний шлях зараження і становить до 90% випадків. Під час кашлю, співу, голосної розмови мікобактерії туберкульозу розповсюджуються від хворої людини на відстань від 1-1,5 до 5 м.

     Харчовий шлях зараження через забруднення мікобактеріями харчових продуктів та контактний не дуже часті.
     Особливо небезпечним є хворий на туберкульоз, який мешкає у скупчених колективах.

Необхідно пам'ятати про те, що хворий на активний туберкульоз несе загрозу для всіх оточуючих щодо зараження цією недугою, і дуже важливо при будь-яких ознаках туберкульозу звертатися до лікаря і вимагати цього у своїх оточуючих.

Шляхи поширення збудника туберкульозу

     Туберкульоз може маскуватися під різні хвороби. Однак є декотрі ознаки (симптоми), які дозволяють запідозрити туберкульоз. До них відносяться:

1. Постійна немотивована слабкість.

2. Підвищена втомлюваність.

3. Погіршення або відсутність апетиту.

4. Втрата ваги.

5. Тривала лихоманка (частіше з невисокими показни-ками температури тіла - 37,0-37,5°С).

6. Пітливість (переважно в ночі).

7.  Тривалий кашель (протягом 3-х тижнів і більше, з відходженням харкотиння чи без нього).

8. Задишка.

9. Кровохаркання.

 

 

 

Як проявляється захворювання 

1. Турбуватися про своє здоров'я: правильно харчуватися, займатися фізкультурою, спортом, закалюванням, дотримуватися особистої гігієни, бувати на свіжому повітрі, своєчасно звертатися до лікаря при появленні симптомів будь-якого захворювання.

2. Категорично уникати можливості залучення до шкідливих звичок (паління, вживання або вдихання токсичних речовин та ін.)!

3. Щорічно досліджуватися на туберкульоз шляхом проведення проби Манту (в школі або в поліклініці за місцем проживання). Підліткам проводиться флюорографічне дослідження.

4. Не відмовлятися в зазначених випадках від щеплення проти туберкульозу (БЦЖ).

5. Негайно звертатися до лікаря при виявленні симптомів, підозрілих на туберкульоз, або у випадку контакту з хворим на туберкульоз.

Як можна запобігти хворобі
bottom of page